Пролог. Гаваріт Ющишин!

Було би круто та ефектно, якби перший запис до свого блогу я написав би в оригінальній, цікавій та смішній формах. У такий спосіб я задовольнив би запити своєї аудиторії, але точно, що не сказав би все так, як хотів би сам.

Хочу, що ви знали: висловлення на цій інет-сторінці виключно власних думок і в бажаній для мене формі – конкретно моя примха. Пишучи свої думки, враження, історії, чутки та секрети, я не підлаштовуватимусь не під кого, навіть якщо ви мої друзі. Це моя територія, і тут я писатиму тільки те, що хочеться мені!

Але ви помилитися, якщо подумаєте, що даний блог про Ющишина. Він про всіх нас, а конкретно про наше з вами життя, його декорації, проблеми, радощі, випадковості, дурні та смішні обставини. Описуючи «Життя яке воно є», я висловлюю своє думку про основні категорії, які насичують наше існування, а саме: дружба, кохання, інші міжособистісні відносини, спорт, політика, релігія, сенсація, секс, гроші, розваги, українці в Україні та світі.

Впевнений, що теми, які підніматиму, а також форма висловлення думок, можуть найбільше сподобатися рушійній молоді, тобто тим сучасним дівчатам та юнакам, які будуватимуть  «Україну-Абсолют» - країну, яка в своїй стратегії розвитку не орієнтуватиметься конкретно на жодну із країн, а сформує свою нову модель так, щоб увібрати в себе усі кращі світові напрацювання (але про це далі в моїх постах). Думаю, що мої тексти будуть цікаві та корисні насамперед гіперактивним 16-22-літнім особам, таким собі «неадекватам», які виділяються з натовпу й утопічно-неутопічно хочуть підняти свою країну з колін. Не виключаю, що мій блог також читатимуть ті люди, які люди, яким буду цікавий я як особистість, а також ті, які навпаки - дуже мене недолюблюють – вам привіт!

Що взамін хотів би отримати від всіх вас? Та просив би побільше конструктивної та зрештою усілякої критики до моїх текстів. Хочу, щоб ви не тільки погоджувалися, але й заперечували, удосконалювали та доповнювали усілякі мої думки та теорії. За це щонайменше завжди скажу вам дякую, а може і пригощу кавою.

Чекати моїх дописів на блозі варто один раз на день-два. Зрештою, час для висловлення думок завжди знаходитиму, аби ж то лише до цього рвалося серце. І головне: ні в якому разі не подумайте, що я сидітиму годинами над моїми текстами. Тут вам не журналістика. Певен, що всі мої дуки та ідеї будуть написані за один творчий порив, який триватиме 15-30 хвилин. Тому не чекайте тут ідеальних журналістських матеріалів, але будьте готові почути теорії, думки, спогади, коментарі та ідеї  в стилі «а ля Ющишин».

Гов-гов-гов!