Епоха крісла

Чи вважаєте ви себе фізично сильними? Я – так. Побити 100-кілограмового здорованя навряд чи зможу, але тіло здатне витримувати різного рівня навантаження. Ви можете сказати, що то все так добре виглядає поки ти молодий, але, як мені довелося пересвідчитися на власні очі, у нинішні часи здоров’я в молодих людей не краще, аніж в старших.

Минулої неділі ходив сповідатися до столичного Свято-Володимирського патріаршого собору. Була Вербна неділя, а тому люди було стільки, що голці не було де впасти. Ну, для того, хто буває часто в церкві (але це я не про себе), тьма натовпу – звична справа і вистояти 2-2,5 годинки у таких умовах для них – раз плюнути. Але це дуже просто лише для „майстрів справи”. Натомість для новачків, або ж „непрофі”, вистояти в церкві – завдання не з легких.

Точно непростим воно стало для кількох молодих дівчат, яких непритомних виносили посеред служби. Коли почали надавати допомогу першій дівчині, до речі на вигляд достатньо міцної, то я подумав щось типу „з ким не буває”, але коли дівчата непритомніли одна за одною – дійсно стало страшно за сучасне людське здоров’я. В Україні вже мало кого здивуєш летальними випадками на уроках фізкультури в школі. І взагалі це все здається таким, яке тебе ніколи не зачепить. Але коли на власні очі бачиш, як на рівному місці багатьом людям стає зле – така ситуація відверто бентежить.

У чому проблема? Чому ми стаємо слабшими? Екологія? Вона сильно впливає, але вважаю, що проблема менш глобальна. Її суть в нашій фізичній самодисципліні та вихованні – фізичному!

Ті дівчата в церкві падають непритомні не лише через те, що в них слабке здоров’я через екологією, але й зачасту через ті дієти для схуднення чи для втримання ваги, на яких вони сидять, незаняття фізкультурою та спортом, а також нездоровий спосіб життя – замість прогулянки на свіжому повітря та вечірньої пробіжки, вони сидять перед комп’ютером.

 

Щодо летальних випадків юнаків та дівчат на уроках фізкультури, то тут справа у курінні, вживанні ними алкоголю, наркотиків, психотропних препаратів, а також мінімальній рухливості. Згадайте скільки часу колись хлопчаки проводили у дворі граючи у м’яча. Сам з обіду до пізньої ночі бігав за ним. Зараз же пріоритети інші – комп’ютерні ігри та „контакт”.

Часто потурають кволості своїх чад і їхні батьки, які роблять липові довідки, що звільняють школярів від вже і так формальних занять фізичним вихованням. У такий спосіб рухливість їхніх дітей ще сильніше зменшується, а тому хай потім не нарікать на швидку втомлюваність, постійну кволість. В той же час, „людина руху” завжди буде повна сил.

Як раніше США та інші розвинені країни світу, так само ми зараз переходимо із „епохи руху” в „епоху крісла”. Колишніх футбольний м’яч, шайбу та ключку змінили кава на столі, комп’ютер та мишка. І тепер найголовніше для нас – щоб одного прекрасного дня ми не стали кріслом. А навіть, якщо і станемо та усвідомимо це – у розпачі не прийшли з автоматом в аудиторію, клас, на роботу і не перестріляли сильніших фізично і психологічно людей.